9 травня - День Перемоги!

Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті ( передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

Кожен день, кожен час пам'ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна для миру віддайте!

  Збережіть для нащадків життя!

26 КВІТНЯ - ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Чорнобильський вітер по душах мете.   

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безумовно іде.

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.

26 квітня 2014р. – 28 років від дня Чорнобильської катастрофи, найбільшої в історії аварії на атомній електростанції. Аварія, що сталася на Чорнобильській атомній станції в квітні 1986 року, залишається найдраматичнішою та найважчою за своїми наслідками катастрофою в сучасній історії. Вона і зараз впливає на життя мільйонів людей. Її масштаби могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії – наших співвітчизників. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.

     Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров’я та життя. Пам’ять – це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам’яті, що не даватимуть забути про трагедію.

Голосить дзвін стривожено у квітні,
засмучує весняні дні привітні,
озветься в серці кожної родини
і стогоном у грудях України.
Над Прип’яттю весна у двадцять п’яте
деревам приміряє пишні шати.
Усе цвіте, радіє, веселиться,
в кущах бузку гніздо лаштує птиця.
Життя триває. Наче застороги,
дрімають заколисані тривоги,
та пам’ятають спорожнілі хати,
яким буває грізним мирний атом.
І ти не забувай про це, дитино,
та свічку запали за Україну.
Загояться землі болючі рани.
Вона воскресне, з попелища встане!

10 ФАКТІВ ПРО АВАРІЮ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АТОМНІЙ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ:

      Вибух реактора на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції назавжди змінив життя мільйонів людей, і не лише в Україні – відголосок трагедії чується по всій планеті.

     1. 26 квітня 1986 року о 1 год. 24 хв на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався збій у роботі, що повністю зруйнував реактор. Будівлі енергоблоку частково обрушились, при цьому загинули 2 людини – оператор насосів ГЦН (Головний циркуляційний насос) Валерій Ходемчук (тіло не знайдено, завалено під уламками двох 130-тонних барабан-сепараторів) і співробітник пуско-налагоджувального підприємства Володимир Шашенок (помер від перелому хребта і численних опіків о 6 годині 26 квітня в Прип’ятській МСЧ).

     У приміщеннях і на даху четвертого енергоблоку почалася пожежа. У подальшому залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і часточок пального розтеклась підреакторними приміщеннями. У результаті аварії стався викид в довкілля радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період піврозпаду складає 8 днів), цезію-134 (2 роки), цезію-137 (33 роки), стронцію-90 (28 років);

     2. Відразу після вибуху на місце прибули пожежники і розпочали гасіння. Рівень радіації був настільки великий, що вже о 2 годині у ліквідаторів з’явилися ознаки променевої хвороби: «ядерна засмага», блювота, шкіра знімалася разом із рукавицями.

     Командирам двох перших караулів – лейтенантам Віктору Кібенку і Володимиру Правику, які брали участь в гасінні пожежі, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу;

     3. Ліквідація аварії не пройшла без жертв: 2 жовтня 1986 року, зачепившись за кран, розбився вертоліт Мі-8 з екіпажем з чотирьох чоловік. Вертоліт упав за декілька метрів від реактора, всі члени екіпажу згоріли живцем;

     4. Грінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» запевняють, що в результаті аварії тільки серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, у Європі зафіксовано 10 тис. випадків каліцтв у новонароджених, 10 тис. випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 тис.;

     5. Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія, до складу якої увійшов хімік-неорганік академік В. Легасов. Саме він інструментально довів, що реакція всередині зруйнованого реактора зупинилася.

     Для підтвердження своєї правоти академік виїжджав прямо на уламки реактора на бронетранспортері;

     6. Офіційне повідомлення про аварію пролунало в ефірі лише 28 квітня. Почалась евакуація людей з 30-кілометрової зони довкола АЕС, однак час був втрачений, люди отримали серйозні дози радіаційного опромінення (деякі були евакуйовані після 1 травня).

     Людям не дозволялося брати з собою речі. Щоб не створювати паніки, оголосили, що всі зможуть повернутися через три дні назад;

     7. Для ліквідації аварії на станції були задіяні солдати строкової служби, резервісти. Усі вони потім були названі ліквідаторами. Працювали позмінно. Увібравши максимально допустиму дозу, вони їхали із «зони», а на їхнє місце прибували інші.

     За різними статистичними даними, загальна кількість ліквідаторів складає від 600 до 800 тис. чол.;

     8. Викид радіоактивних речовин призвів до засихання дерев довкола АЕС на площі близько 10 км.;

     9. 29 березня 2000 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №598 «Про довгострокове припинення експлуатації енергоблоку №3 і остаточне закриття Чорнобильської АЕС».

     15 грудня 2000 року о 13 год. 17 хв., за наказом Президента України, під час трансляції телемосту Чорнобильська АЕС – Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту (АЗ-5) назавжди зупинений реактор енергоблоку №3 Чорнобильської АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії;

    10. У результаті бета-розпаду Pu-241 на радіоактивно забруднених територіях відбувається створення америцію-241.

     Нині внесок Am-241 в загальну альфа-активність складає 50%. Зростання активності ґрунтів, забруднених трансурановими ізотопами, за рахунок Am-241 буде продовжуватися до 2060 року. Його внесок складе 66,8%. У 2086 році альфа-активність ґрунту на забруднених плутонієм територіях Республіки Білорусь буде в 2,4 рази вище, ніж у початковий післяаварійний період.

     Безперечно, життя іде вперед. Але чорнобильські дзвони не замовкають. Вони невпинно нагадують про те, що не можна ставити крапку на українській трагедії, яка набула світового масштабу. Ми більше не маємо права на помилку! І поки існує життя, ми не повинні втрачати пильність, аби його не зруйнувати, аби не знищити, бо дім наш один, спільний для всіх – планета Земля.

«Книжкові» фонтани

Фонтан книг в Цинциннаті, США

У світі, де друкована книга поступово витісняється електронними гаджетами, пам'ятник книзі у вигляді фонтану зі сторінками з води, встановлений в Будапешті (Угорщина). Можливо, пам'ятник викличе бажання згадати про незмінну супутницю освіти і взяти в руки справжню і цікаву книгу.

США. Штат Теннессі.Чаттануга.  Фонтан називається - «Тома». 

Автор - Джим Коллінз (Jim Collins). Скульптура вагою в одну тонну виконана з нержавіючої сталі. Встановлено в 2001 році на честь двохсотріччя бібліотеки.

«Фонтан книг» в Римі.Фонтан Книги  був побудований в 1927 році П'єтро Ломбарді, який для створення пам'ятника використовував типовий римський білий мармур. У центральній частині пам'ятника розташована голова оленя, з кожного боку його оточують дві антикварні книги.

Цей фонтан розташований в Інсбурзі. Називається «Кошмар Бібліотекаря».

Поради виховання маленького читача

Десять порад з виховання маленького читача

1.     Читайте вашій дитині поштові листівки, газети, інструкції на коробках     з-під дитячого харчування. Це дуже важливо для дитини.

2.     Доки дитина росте, показуйте їй малюнки та збірки оповідань. Кольори та форми вразять її, а слухання веде до вивчення.

3.     Регулярно відвідуйте бібліотеку. Дозволяйте дітям вибирати книги самостійно.

4.     Читання перед сном повинно стати регулярною сімейною традицією. Якщо для читання будуть вибрані правильні книги, то навіть старшим дітям буде цікаво слухати.

5.     Пам’ятайте про поезію! Короткий вірш – це найкращий спосіб привернути увагу на деякий час.

6.     Заохочуйте дітей до читання вголос у той час, коли ви готуєте, прасуєте, шиєте, займаєтесь пранням білизни.

7.     Використовуйте телебачення, щоб привернути увагу до читання. Більше читайте про людей, країни і різні речі, котрі зацікавили вашу родину з телепередач.

8.     Тримайте вдома багато матеріалів для читання. Зберігайте дитячу літературу на нижніх полицях, щоб діти могли легко її дістати.

9.     Нехай ваша дитина бачить вас за читанням. Розмовляйте стосовно того, про що читаєте.

10.           Даруйте книги дітям. Цим ви даєте зрозуміти, що книги особливі.

Як викликати в дітей інтерес до читання?

1.     Читайте не більше 10-15 хвилин.

2.     Перед читанням провітріть кімнату, приберіть зі столу предмети, які відволікають увагу.

3.     Якщо дитина втомилася, зробіть фізкультурну паузу.

4.     Не бійтеся похвалити дитину.

Як обговорити з дитиною прочитане?

1.     З’ясуйте перед читанням важкі слова.

2.     Спитайте, чи сподобалося дитині прочитане і чим.

3.     Що нового довідалася дитина.

4.     Попросіть розповісти про головного героя, цікаві випадки.

5.     Запитайте чому вчить ця книга.

6.     Запропонуйте дитині намалювати малюнок до епізоду, який найбільше сподобався, вивчити уривок.

Рекомендації та пропозиції для читання вголос

1.     Читати з інтонацією.

Змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Вкладайте в читання частинку душі.

2.     Пам’ятати про настрій.

Замість того, щоб сказати: "Негайно все припини і сядь!” спробуйте сказати: "Давай влаштуємося зручніше і послухаємо нашу казку”.

3.     Запастися терпінням.

Знаходьте час, щоб відповідати на запитання, які задають ваші діти під час читання.

4.     Темп читання.

Не поспішайте під час читання. Читайте так, щоб дитина встигала осмислити прочитане.

5.     Ставити дитині посильні завдання.

Вибирайте книги, котрі відповідають розумовим здібностям та віковим особливостям вашої дитини і викликають у неї інтерес.

6.     Спілкуватися!

Діліться історіями, думками, адже це створює ту близькість, про яку діти будуть пам’ятати все своє життя.